Від себе не втечеш

Я точно знаю, як стати щасливим: визнавати себе, свої потреби й намагатися задовольняти їх хоча б на дещицю. Історія з недавнього життя: минулого тижня в мене почалося безсоння — ночами в мою втомлену голову лізли думки про творчі проєкти, які зараз ніколи робити.

Удень ці думки в мене не вміщалися: купа робочих справ і сімейних включень, плюс триместровий звіт для іспанської податкової — я ледве вивозив цей обсяг. Так і вийшло, що я засунув свої творчі ідеї в далеку шухляду. «Почекають»! Але вони не почекали — і помстилися, повертаючись у мою бідну голову щоночі.

У цьому й суть мого сьогоднішнього послання: ми не чекаємо. Не намагайтеся себе обдурити.

Наше бажання бути щасливим не може чекати.
Наше бажання любити й бути любленим не може чекати.
Наше бажання заробляти гроші, бути успішним і впевненим у собі не може чекати.
Наша жага спілкування й соціалізації не може чекати.
Наша жага створювати щось нове не може чекати.

Коли я спробував «просто перестати» думати про новий режим складності для моєї гри «Пентакль щастя», то перестав висипатися. Коли я перестав висипатися, мені стало важко працювати. Близькі від мене теж трохи очманіли — я почав бурчати й скаржитися, не найприємніше видовище :)

Це нікуди не годилося, тож я все-таки знайшов час І ПОДУМАВ. А потім закріпив думки в записах і схемах сюжетної структури майбутньої гри. Навіть не довелося шукати якийсь особливо сакральний час і місце: це сталося о шостій вечора на сходах кафе з найкращими кебабами в околицях мого дому.

Тепер сон до мене повернувся, а разом із ним і бадьорість, і бажання наповнювати решту сфер життя.

Загалом, посил простий, як табуретка. Не намагайтеся себе обдурити. Шукайте можливість приділити хоч трохи часу й енергії кожній сфері життя.