Чого мене навчило створення гри

Я задумав зробити гру «Пентакль щастя», щоб стати щасливою людиною. Це тренажер для балансування сфер життя, який допомагає тренувати навичку утримання балансу й вчить не звалюватися в якийсь один аспект, забиваючи на всі інші. І це завдання, на мою думку, виконано. За три місяці, що я робив цю гру, я пережив чергову вікову та світоглядну кризу — і чітко розумію, що без гри мені було б важче.

«Пентакль щастя» виручав мене і як тренажер балансування сфер, і як точка прикладання моєї творчої енергії. А подеколи — і як прокачування суспільних і навіть сімейних стосунків. Не кажучи вже про суттєвий внесок у моє резюме (робота!) і самоповагу.

Також у мене з’явилися осяяння, пов’язані безпосередньо з розробкою ігор, які я хочу зафіксувати в цьому дописі. Зробивши свою гру, я зрозумів: гра — не про сюжет, не про механіку чи арт. Усе це важливо, але лише як додаток до глибших речей.

Хороша гра має керувати увагою та емоціями гравця. У ній має бути не зовсім прозорий, але інтуїтивно зрозумілий баланс між тим, що гравець може контролювати повністю, тим, що контролювати не може, і тим, що контролює лише частково, поступово збільшуючи свою суб’єктність. У гри має бути стрижнева ідея, достатньо динамічна, щоб не набриднути, але й не залізобетонно-статична, адже від такої гри швидко стане нудно. І вона має дарувати людині яскраві емоції. Не завжди добрі, але обов’язково яскраві.

Загалом, гра має бути схожою на життя :)

Зараз я думаю про третій режим «Пентакля», а також про зовсім іншу гру. Тож усі ці осяяння початківця-гейм-дизайнера складаються в цьому блозі невипадково. Це фундамент майбутньої будови.