Чому стратегія «просто йти до мрії» не приносить щастя

Я зробив гру «Пентакль щастя», щоб перевернути усталені уявлення про щастя. Точніше, привести їх до норми, адже в нашій цивілізації все поставлено з ніг на голову. Ми живемо у глобальному світі, де ринок давно став дуже вузькоспеціалізованим і нішевим. Бізнес вимагає від нас вузької спеціалізації — чи то інженерія, наука чи менеджмент, — і ми некритично переносимо робочі стандарти на всю решту життя.

Якщо хочеш бути щасливим, кажуть нам, іди до своєї мрії. Відсунь усю решту життя на другий план і йди до мрії, за будь-яку ціну досягни мрії — і тоді будеш щасливим. Мрія-мрія-мрія. Я вважаю, що це маячня. Мрія охоплює одну, щонайбільше дві сфери життя людини. Гроші, слава, реалізація, кубики на животі, нова машина — це безумовно добре, але це не все життя. І поки людина, забувши про все, йде до однієї поставленої мети, решта людських проявів заморожується.

Ван Гог звузив світ до своїх картин і став одним із найзнаменитіших художників світу. Посмертно. І не скажеш, що його біографія була такою вже щасливою, правда? Або «клуб 27» — їхня музика лишилася в наших серцях і в історії людства, але щаслива людина не завершує життя у 27 років. Як і не помирає від перепрацювань просто в офісі — привіт «синдрому кароші».

Мій батько помер від інфаркту у 51 рік. Він був авторитетним байкером, вірним другом і соратником для мотоциклетного братства. У цьому сенсі він здійснив заповітну мрію — знайшов своїх людей, з якими йому було добре. Але татові постійно бракувало часу, щоб зайнятися своїм здоров’ям. Він не любив себе, компенсуючи це любов’ю до інших, і… це не спрацювало.

Але я не хочу вас залякати: багато людей примудряються прожити напрочуд довге, хай і нещасливе життя! Вони навіть знаходять у цій сталості якусь своєрідну втіху. Я починав кар’єру в банківській сфері й бачив там неймовірну кількість уже немолодих людей, чиє життя завмерло в безнадії та очікуванні виходу на пенсію. Не знаю, яка ідея тримала їх там, але сам я втік із банку дуже швидко.

Я не вірю в історію про маніакальну одержимість ідеєю як джерело щастя. Нехай Мобі Дік пливе собі хвилями спокійно. Я вірю в баланс. Вірю в те, що якщо наповнювати кожну сферу життя, то в нагороду отримаєш достатньо часу, енергії, ідей і віри в себе, щоб привести себе до власного щастя.

Найпростіше зрозуміти й відчути мою ідею в простій ігровій формі: порівняти стратегії поступового розвитку, гіперфокусування та жертовності, знайти свою оптимальну й протриматися якомога довше, дбаючи про себе. А потім зробити те саме зі своїм життям. Щасти!